Щодня ми контактуємо з сотнями мільйонів живих організмів і деякі з них є особливо небезпечними та можуть стати причиною важких захворювань. Одним з найбільш небезпечних для людини гельмінтозів є ехінококоз.
Ехінококоз – тяжке, хронічне паразитарне захворювання, за якого у печінці, легенях та інших органах утворюються кісти. Збудником даного захворювання є личинкова стадія стьожкового гельмінта – ціп’яка ехінокока. Людина, як і свійські тварини (вівці, свині, корови), є проміжним господарем ехінокока, а кінцевим господарем є домашні або хижі тварини (собака, лисиця, вовк, шакал).
Як відбувається зараження?
Основну роль у зараженні ехінококозом людини відіграє її близьке побутове спілкування з інвазованою собакою – яйця ехінокока можуть потрапити в організм людини при облизуванні собакою рук господаря, обличчя, посуду. Ураження собаки відбувається при поїданні нею зараженого ехінококом м»яса.
Також занесення паразита в організм людини може відбуватися при догляді за вівцями, споживанні сирих овочів, забруднених фекаліями собак. Значна кількість зараження людей ехінококозом відзначається серед продавців м’яса, працівників тваринницьких ферм, шкірників, робітників боєнь, у яких бувають забруднені руки яйцями паразита внаслідок контакту з тваринами. Яйця ехінокока здатні тривалий час зберігатися на шкірі тварин, ґрунті, воді, добре переносять холод та «мінусові» температури повітря.
У чому полягає небезпека зараження та які прояви захворювання?
Важливими загальними симптомами ехінококозу у людини є періодичний розвиток алергічної реакції (кропив’янка, свербіння тощо). Для ехінококозу, як, втім, і для інших глистових захворювань, характерна еозинофілія, що досягає 10-25%.
Ехінокок у людини частіше локалізується в печінці (45-85%) і легенях (10%). При ехінококозі печінки хворий скаржиться на тиснення і біль в правому підребер’ї або надчеревній ділянці. Клінічні прояви виникають, коли ехінококові пухирі вже досягають значних розмірів. Дуже небезпечні ускладнення при розриві пухиря або його нагноєння: відбувається обсіменіння черевної порожнини і розвитку в ній множинних ехінококових пухирів та перитоніту.
При ехінококозі легень є відчуття здавлювання в грудях, сухий і тривалий кашель, кровохаркання, задишка. Пізніше спостерігаються випинання відповідної половини грудної клітки, зміщення сусідніх органів.
При ураженні ехінококом головного мозку є головний біль, запаморочення, блювота. Можливі паралічі, парези, психічні розлади, судомні напади. У випадках ехінококозу селезінки, нирок, кісток, м’язів переважають симптоми, що імітують процес розвитку пухлини.
Як діагностувати?
З інструментальних методів діагностики застосовують рентгенологічне обстеження, радіоізотопне і ультразвукове дослідження печінки, лапароскопію. При ехінококозі легень рентгенологічно виявляють кулясту тінь від ехінокока, яка лежить у незміненій легеневій тканині.
Яке лікування при ехінококозі?
Найчастіше при виявленні ехінококозу у людини вдаються до видалення ехінокока з організму оперативним шляхом. Хворі з ускладненими формами ехінококозу потребують комплексної патогенетичної терапії і дієти.
Як можна попередити захворювання?
Людині, щоб не захворіти, необхідно дотримуватися елементарних правил особистої гігієни: обов’язково мити руки з милом після контакту з тваринами, ретельно мити руки перед їдою. Не гладити руками невідомих та бродячих собак.
Фельдшер – лаборант мікробіологічної лабораторії
Рогатинського відділу Івано-Франківського
районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦ КПХ МОЗ» Руслана ДУДА